Український нон-фікшн – жанр на стадії зародку. Вже є чимало перекладів, та власних книжок поки небагато. Тому поява якісних нон-фікшн авторів – подія варта уваги.
Ростислав Семків – директор видавництва «Смолоскип», людина обізнана в галузі літературознавства. У книзі «Як писали класики» він наводить поради відомих авторів про ремесло письменства. Також аналізує життєві обставини, які вплинули на формування стилю, сюжетів класиків. За вибором письменників зрозуміло, що це улюблені автори пана Ростислава, адже відчувається трепетне ставлення до них і щирий захват.
Хоча в деяких моментах загравання з читачем викликає легке роздратування, такий стиль не дає відірватися від книги, хоча по суті – це біографії, жанр, так би мовити, на любителя. Від нудного академічного стилю не залишається нічого, крім точності деталей, після яких впевнюєшся – Семків знає про авторів усе, а пише найцікавіше.
Кілька уроків, які можна винести з книги:
- Семків дає зрозуміти, щоб стати письменником – потрібно багато працювати. Це кажуть і всі герої книги. Письмо – така ж робота, як і всі, потребує значних зусиль, кропіткої та часом нудної праці. Письменники не народились талановитими та відомими, а стали такими.
- Якщо вже ж вирішили стати письменником – присвятіть цьому всього себе. Віддайте літературі весь свій час. Багато читайте та пишіть. Успіх, звісно, не гарантований, але без повного занурення в процес – спроби нічого не варті.
- Більшість сюжетів, описаних у творах класиків – взяті з життя історії та, завдяки таланту авторів, залишені на сторінках книг. Якщо раптом не вистачає фантазії для твору – згадайте своє дитинство чи історію, яку розповідали друг. Можливо, ви прочитали витяг з кримінальної хроніки або вас обурюють події в державі. Все це може стати канвою для ваших майбутніх оповідань чи романів, варто лише поглянути навкруги.
Після цієї книги, якщо і не захочеться писати, то перечитати твори класиків – точно. Мимоволі виникає нав’язлива думка скористатися порадами та почати писати, а якщо ви вже письменник, на мить уявити себе в ряду з класиками. Адже вони були звичайними людьми, яким просто вистачило терпіння відточити навички, людьми, зацікавленими у світі, з потягом розказати історії іншим. Хіба ви не впізнаєте у описі себе?
